Сценарій свята до Дня писемності
Словесність
Найперше було Слово
Крізь темряву і хаос
Воно, як вічне диво
Над світом піднялось
І стало слово світлом
Посеред ночі й тьми.
У слові все розквітло.
Пророки несли в Слові
Його первісний сенс-
Дух, Божі настанови
І Пісню всіх Пісень.
Адже слово до слова – зложиться мова. Розпочинаємо ж наше свято.
Доброго дня усім гостям нашого свята!
9 листопада ми святкуємо День української писемності й мови.
Словесність. Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.
Батьківщина починається з батька і матері, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з України, де ви народилися.
А Україна – це наша Батьківщина.
( звучить пісня)
1-й читець.
Слова живі, в них є душа і плоть.
Не зі всіма вони за панібрата,
Ненависні батіг їм і оброть.
Їх силоміць не можна загнуздати
Слова чутливі,як мімоза й мідь.
Немов крило метелика, тендітні,-
То й не спішать у запряг самохіть,
Щоб не сконать в кайданах словолитні.
Словесність. А тим часом мова – одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює його душу, історію.
( на екрані слайди про створення письма)
Нестор. Я прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятирічним юнаком і назавжди залишився тут. Щоб стати не тільки монахом, а й батьком української історії. Застав славетного Феодосія Печерського, мені пощастило на розмову з ним.
Я зрозумів, що у Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби.
Мати декілька книг означало володіти цілим світом. У «Повісті минулих літ» я писав, що книги – це ріки, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини. Якщо старанно пошукати в книгах мудрості – то знайдеш користь душі своїй!
Сценка
Стецько Здоровенькі були! Оце почув, що про мене говорять, та гайда до вас!
Дівчина. О, Стецю, а що то ти носиш?
Стецько. А це Уляна втеребила мені гарбузяку. Казала, що каші наварить, а сама пропала, як булька на воді. А може, ти мене, Насте, почастуєш чимось смачненьким, то я до тебе посватаюсь.
Дівчина. Посватайся, Стецю, посватайся, то ще одного гарбуза отримаєш.
Стецько. А ти дівка образована?
Дівчина. Образована.
Стецько. А в заморських краях бувала?
Дівчина. Бувала, Стецю, бувала.
Стецько. А що там варять, їдять?
Дівчина. Страви кращої, як у нас, я не зустрічала!
Стецько. Ти що ?
Дівчина. Ось послухай.
На Кавказі – шашлики.
А у Штатах – гамбургери.
Але щось не вистачало,
Їжі нам було замало
І приснилась мені каша, варена в печі.
Стецько. А ще і маслом можна натовкти ту кашу. Я б весь баняк враз змети лив би. А ти кашу вмієш варити?
Дівчини. Авжеж, Стецю, вмію. Особливо з гарбуза.
Стецько. Ось така дівчина мені підходить. То я буду свататись.
Дівчина. Стецю, та у тебе не всі вдома.
2-й читець.
- Хто ми в світі без рідного слова?
Запитаю, щоб чулось навкруг.
Ой, болить і пече мене знову
Глухота перекошених душ.
Рідне слово…Ні, вітер огуди
Не затулить нам злякано рот.
Ми без нього так собі – люди,
А із ним – український народ.
( звучить пісня)
Словесність.
Багато слів говоримо про мову,
Чудову нашу, материнську, калинову,
Яка для нас – життєвий старт…
Адже ж у нас сьогодні свято,
Тож доречний тут і жарт…
Гумореска « Газова проблема»
Подолавши шум вагонний,
З дального села
До дочки у центр районний
Мати прибула.
Доця матінку вітає
Витира сльозу,
Про здоров’ячко питає,
Про свиню й козу,
Тільки раптом каже: - Нене,
Вибачте, спішу на базар.
Скупитись треба,
Вас же попрошу –
Поки я назад вернуся,
Ви на газ плиті
Борщ зваріть.
У вас, матусю,
Руки золоті!
А з плитою так поводьтесь:
Ставите води,
Газ включаєте, підносьте
Сірничок сюди…
Лиш дочка хвостом майнула,
Як бабулі враз
Перевірити заманулось,
Як горить той газ.
Роздивилась, об тьорку
Чиркнула сірник,
Притулила до конфорки,
А з конфорки – пшик!
Звідки знати бабі Фросі
( темна ж голова),
Що з Тюмені газ і досі
Уряд вибива.
Дума жінка «От-так справи,
От –так дивина!..
Як же люди їсти варять,
Як вогню нема?
Дорога хвилина кожна,
Що ж його робить,
Може, ще й дровами можна
Цю плиту топить?..»
По подвір’ю походила,
Принесла дрівець,
Розіклала, розтопила…
- Хай же йому грець! -
І вальнув з плити-духовки
Сіро-бурий дим.
Тут дочка прийшла з базару,
Внісши тельбухи –
Розганяли разом хмару –
Бабині гріхи.
І тоді сказала мати,
Витерши чоло:
- Годі, доню, тут страждати -
Їдьмо у село.
Там таки, прогнувши спину,
Якось проживеш
А отут, моя дитино,
З голоду помреш.
Словесність
Для нас, українців,рідною мовою є українська мова. Її ми покликані передавати наступним поколінням.
( виступ учнів 3 класу)
3-й читець
Все в тобі з єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній!
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає "Молитву" Ольги Яворської).
Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Словесність
Щиро вітаємо вас із Днем української писемності та мови. Упевнені, що українська мова й надалі служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну та український народ.
( звучить пісня)
Словесність
Щастя,миру, добра. Дякуємо всім за увагу. |